інформація до раздумів
Що таке ВІЛ та СНІД?
ВІЛ-інфекція – це стан, за якого в крові людини присутній вірус. ВІЛ-інфекція протікає протягом багатьох років. Якщо ВІЛ-інфекцію не лікувати, то через 6-10 (іноді до 20) років імунітет поступово знижується і розвивається СНІД. |
 |
|
Визначити наявність ВІЛ можливо за допомогою спеціальних тестів. Процес тестування полягає у виявленні антитіл, які виробляються організмом у відповідь на проникнення вірусу.
1-й тест – імуноферментний аналіз (ІФА). Це найбільш розповсюджений метод діагностики. Через три місяці після того, як вірус потрапить у кровотік , в організмі людини накопичується та кількість антитіл, яку може виявити імуноферментний аналіз. Приблизно в 1% випадків аналіз дає хибнопозитивний чи хибнонегативний результати.
Хибнонегативний результат може бути отриманий, якщо антитіла до вірусу не встигли виробитися чи на термінальній стадії СНІДу, коли вірусу в крові так багато, що клітини CD-4 та антитіла практично відсутні. Якщо ви бажаєте переконатися у тому, що ваш негативний результат не є насправді хибнонегативним, має сенс перездати ІФА ще раз через три місяці.
Хибнопозитивний результат, здебільшого, виявляється при обстеженні пацієнтів з хронічними інфекційними, аутоімунними, онкологічними та деякими іншими захворюваннями, а також у випадку вагітності. Тому кожний позитивний результат обов’язково перевіряється на більш чутливому тесті – імуноблоті. Позитивний результат імуноблоту після позитивного ІФА є достовірним на 99,9% - це максимальна точність для будь-якого медичного тесту.
2-й тест – імуноблот (ІБ). Цей тест визначає наявність специфічних антитіл до ВІЛ. Результат може бути позитивним, негативним та сумнівним (або невизначеним).
Невизначений результат може означати, що у кровотоці людини є ВІЛ, але ще не весь спектр антитіл вироблено організмом. Здебільшого, за 1-3-6 місяців з моменту отримання сумнівного результату у сироватці з’являються одне за одним всі антитіла та ВІЛ. У цьому випадку сумнівний результат є свідченням початкової стадії ВІЛ-інфекції. Невизначений результат імуноблоту також може означати, що людина не інфікована ВІЛ, але в її організмі є антитіла, схожі на антитіла до ВІЛ. Такий результат буває у хворих на туберкульоз, онкохворих реципієнтів, які отримують багаторазові гемотрансфузії (переливання крові), у вагітних жінок. При невизначеному результаті ІБ пацієнт знаходиться під спостереженням лікаря-інфекціоніста та повторює аналіз через 1, 3 та 6 місяців.
3-й тест– полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР). Він використовується для визначення РНК та ДНК вірусу. Це дуже ефективна та чутлива реакція, яка дозволяє отримати результат, досліджуючи ДНК усього лише однієї клітини, шляхом множення (чи – ампліфікації) специфічних послідовностей ДНК. ПЛР використовується для:
- Визначення наявності чи відсутності самого ВІЛ у «період вікна» та за сумнівного результату імуноблоту;
- для визначення того, який вірус присутній в організмі – ВІЛ-1 чи ВІЛ-2;
- для визначення та контролю вірусного навантаження;
- для визначення ВІЛ-статусу новонароджених, які народилися від ВІЛ-інфікованих матерів;
- у службах переливання крові.
Чутливість даного тесту є дуже високою: він виявляє сам вірус, причому за дуже короткий час (в середньому близько10 днів) з моменту імовірного інфікування. Однак, ця ж висока чутливість дозволяє тесту реагувати і на багато інших інфекцій, що призводить до частих хибнопозитивних результатів. Тому за результатами цього тесту ніколи не встановлюється остаточний діагноз.
Проведення ПЛР вимагає складного лабораторного обладнання та високої кваліфікації спеціалістів. Більш того, метод є дуже дорогим і тому у масовому тестуванні на ВІЛ, яке, згідно законодавства, проводиться для населення безкоштовно, застосовуватися не може.
4-й тест– так званий експрес-тест. Його застосовують в екстрених ситуаціях (наприклад, під час операцій за життєвими показниками чи при пологах). Проведення експрес-тесту не вимагає складного обладнання та високої кваліфікації персоналу, але його результат має потім бути підтверджено стандартним тестуванням на ВІЛ.
